Лобода М. К. Політика і практика працевикористання в окупованій Україні (1941-1944 рр.) // Український історичний журнал. – 2010. - № 3. - С.64 – 77.
У статті висвітлюється тема використання владою нацистської Німеччини та її союзниками трудових ресурсів при відновленні важкої промисловості України (1941-1943 рр.). Досліджуючи дану проблему, автор проаналізував плани і заходи, до яких вдавалася окупаційна влада під час відбудови і введення в дію об’єктів важкої промисловості, визначив основні категорії працівників, висвітлив умови життя і праці тих, кого було залучено до відновлення виробництва. Крім того в статті розглядається відношення окупантів до населення на захопленій території в цілому, і, зокрема, до людей, які були залучені до виконання різних видів робіт.
Ключові слова: окупація, економічна експансія, відбудова важкої промисловості, силові заходи, трудові ресурси, умови праці, повсякденне життя.
Питання до автора:
-
Чим на вашу думку можна пояснити небажання місцевого населення працювати на окупаційну владу?
-
Чому підприємства важкої промисловості не давали тієї кількості продукції, на яку розраховували німці?
-
Які додаткові важелі впроваджувала окупаційна влада, щоб залучити до трудової діяльності працездатне населення України?
-
Чи можна вважати запропоновані окупаційною владою принципи визначення заробітної платні більш ефективнішими від тих, які існували в Радянському Союзі?
-
Чи існували загальні проблеми організації трудового процесу при радянській та окупаційній владі?
Словникова робота.
Депортація – вигнання, заслання. У широкому розумінні Д. називають примусове виселення цілих народів з місць постійного проживання.
Колонізація – процес загарбання якоїсь країни або краю, що супроводжуються визиском , підкоренням, а часом і винищенням місцевого населення.
«Зелена папка Геринга» - директиви щодо керівництва економікою на території СРСР після його завоювання, автором яких став Герінг.
| 
