Работы

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ГОРЛІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ ІНОЗЕМНИХ МОВ

ДВНЗ «ДОНБАСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОО УНІВЕРСИТЕТУ»

КАФЕДРА ПРАКТИКИ МОВЛЕННЯ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

КУРСОВА РОБОТА

з англійської філології

на тему: «Граматичні особливості перекладу науково-технічної літератури»

Студентки ІV курсу 407 – а групи

                                                                  напряму підготовки

                                                                   6.020303. Філологія*

                                                                                   (англійська мова і література)

                                                        Єпішевої О. І.

Науковий керівник

к. філол. наук, доцент

Каральова Є. Н.

Національна шкала_________________

Кількість балів:____ Оцінка: ESTS____

Члени комісії_______            ________________

(підпис)           (ініціали, прізвище)

________           ________________

(підпис)           (ініціали, прізвище)

________           ________________

 (підпис)           (ініціали, прізвище)

Горлівка - 2014

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………....3

Розділ І. Основні поняття теорії перекладу…………………………………….5

1.1.   Зміст поняття перекладу…………………………………………………..5

1.2.   Основні види і форми науково-технічного перекладу…………………..9

Розділ ІІ Граматичні аспекти перекладу науково-технічної літератури……..14

2.1. Граматичні проблеми перекладу науково технічної літератури………...14

2.2. Граматичні трансформації при перекладі науково-технічної літератури.19

Висновки…………………………………………………………………………24

Список використаних джерел…………………………………………………..25

Вступ.

Інформаційні процеси в сучасному світі говорять про те, що особливу актуальність представляє взаємодію з іншими країнами. Знання особливостей перекладу, наприклад, з англійської мови дуже важливо, тому що перекладачі здійснюючи свою діяльність сприяють людям прибираючи між ними мовний бар’єр. Перекладачі роблять тексти іноземною мовою доступними для розуміння іншими людьми не є носіями тієї мови. Чим ширше знання перекладача про особливості перекладу тексту, тим якісніше здійснюється дана робота. Однак, традиційно, науково-технічний переклад як особливий вид перекладацької діяльності виділяється серед інших видів перекладу по ознаці функціонально-стилістичної характеристики й жанрової приналежності перекладного матеріалу. Подальша деталізація підвидів перекладу, виділюваних по цих ознаках, залежить від ступеня розробленості вихідної функціонально - стилістичною й жанровою класифікацією текстів, а їх «змістовні» особливості визначаються специфікою окремих жанрів.

Актуальність даної теми полягає у тому, що поділ складних випадків перекладу на граматичні та лексичні явища — досить умовний, адже в кожній мові граматичне тісно пов’язане з лексичним і спосіб передачі в перекладі граматичних форм і конструкцій нерідко залежить від їх лексичного наповнення. Одне й те ж граматичне явище залежно від конкретного лексичного вираження може перекладатися різними способами. Однак існують певні загальні закономірності співвідношення та відповідності граматичних форм і конструкцій мов оригіналу і перекладу, тому докладний опис таких співвідношень, орієнтований на переклад, видається не тільки доцільним, а й необхідним, аби достатньо чітко уявляти, які можливості має перекладач у своєму розпорядженні для адекватної передачі у перекладі граматичних явищ оригіналу.

Об'єктом даної курсової роботи є граматичні особливості перекладу науково-технічної літератури.

Мета курсової роботи: визначення основних граматичних проблем, які виникають при перекладі науково-технічної літератури.

Завданнями роботи є:

• Розглянути теорію перекладу;

• Ознайомитися з видами та формами перекладу науково-технічної літератури;

• Визначити основні граматичні проблеми та трансформації при перекладі науково-технічної літератури.

Структура роботи. Робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку літератури. Загальна кількість сторінок – 26.

Розділ І. Основні поняття теорії перекладу.

1.  Зміст поняття перекладу.

Серед багатьох проблем, які вивчає сучасне мовознавство важливе місце посідає вивчення лінгвістичних аспектів міжмовної мовленнєвої діяльності, яку називають «перекладом» чи «перекладацькою діяльністю».

З самого початку переклад виконував найважливішу соціальну функцію, надаючи можливість міжмовному спілкуванню людей. Поширення письмових перекладів дало змогу людству отримати доступ до культурних досягнень інших народів, зробило можливим взаємодію та взаємозбагачення літератур та культур.

Безмежне різноманіття сучасного світу передається за допомогою засобів інформації через відчуття та інтерпретацію величезної кількості учасників міжнародного інформаційного процесу – журналістів, коментаторів, телеоператорів, тощо. Через це значення перекладацької діяльності постійно зростає, але разом з цим виникають різноманітні перекладацькі проблеми. Загострення мовних проблем диктує пошук нових рішень. Якщо раніше перекладацька діяльність розглядалась тільки у зв’язку з перекладом художньої літератури, то сьогодні все більш важливе місце, як за обсягом так і за соціальним значенням, посідають переклади текстів спеціального характеру – ділові листи, інформаційні, юридичні, економічні, технічні та рекламні тексти.

Відомий теоретик перекладознавства А.Д. Швейцер визначає переклад, як однонаправлений і двофазний процес міжмовної і міжкультурної комунікації, при якому на основі підданого цілеспрямованому («перекладацькому») аналізу первинного тексту створюється вторинний текст (або метатекст), замінюючи первинний в іншому мовному і культурному середовищі; процес, що характеризується установкою на передачу комунікативного ефекту первинного тексту, що частково модифікується відмінностями між двома мовами, між двома культурами і двома комунікативними ситуаціями [13].

Переклад – це унікальна сфера, в якій значимі не тільки різні мови і культури, а іноді й цілі цивілізації. Переклад сам по собі виконує важливі соціальні функції, тому його треба розглядати тільки в сукупності з необхідністю людей задовольняти свої потреби в спілкуванні.

Сам переклад – це двомовна діяльність, яка являє собою особливий вид комунікації при якій відбувається безперервний процес осмислення (формування і формулювання) сприйнятої думки, тобто розуміння сенсу повідомлення на одній мові і «перетворення» це сенсу в задум, формування та формулювання на іншій мові.

Сама мовна діяльність реалізується в чотирьох формах: аудіювання, говоріння, читання і письмо. А ось переклад відноситься до складного виду діяльності, який об’єднує в собі всі вищевказані компоненти, але вже на двох мовах. Відповідно виділяють кілька процесів різних видів перекладу – письмовий або усний переклад з іноземної мови на рідну або навпаки, а також переклад на слух.

У мовній діяльності різні мовні засоби використовуються не завжди однаково. При слуханні та говорінні людина сприймає так званий готовий мовний продукт, який створює не сама людина, а оточуючі. Таке володіння мовою називають рецептивним. При говорінні і письмі людина сама створює певні словесні формулювання, які можна відображати по пам’яті, тоді мова є репродуктивної, або ж створювати самостійно за допомогою словників, тоді мова носить продуктивний характер. В ході мовного спілкування люди передають один одному свої думки.

Таким чином, основна ознака людського спілкування – це передача думок одних людей іншим, тобто передача того, що називають смисловою (внутрішньою) стороною мови, або його смисловим змістом. Думки, які внутрішньо виражають засобами тієї чи іншої мови і являють собою предмет перекладу, який слід враховувати, коли виникає питання, а що саме переводити. Таким чином, перекладач перекладає не слова, а поняття, які вони виражають, не пропозиції, а твердження, не тексти, а думки та роздуми, які в них є.

З психологічної точки зору усний переклад визначають як переклад думок з однієї мови на іншу. Іншими словами, суть усного перекладу в тому, що думка, виражена засобами однієї мови, моделюється засобами іншої мови. Таким чином для процесу перекладу характерно перемикання мислення з однієї мовної бази на базу іншої мови [15].

В залежності від домінування окремих видів мовленнєвої діяльності виділяють різні види перекладу. При усному перекладі домінує аудіювання та говоріння, а при письмовому – читання і письмо. В цілому переклад відрізняється від інших видів мовленнєвої діяльності тим, що він:

- Об’єднує аудіювання і говоріння (усний переклад) або читання і письмо (письмовий переклад);

- Здійснюється в тому випадку, якщо людина здатна здійснювати переклад в умовах двомовності;

- На відміну від переказу мета перекладу – передача повного обсягу інформації, без зміни змісту.

Таким чином, переклад необхідно розуміти і як процес, і як результат складної мовної діяльності, спрямованої на передачу повідомлення на одній мові на рівноцінне за змістом та експресивно-стилістичної забарвленням повідомлення іншою мовою з метою здійснення інформативної, естетичної, навчальної та інших функцій.

Згідно В. Н. Комісарову [7] та А. Паршину [10] сучасна теорія перекладу розрізняє такі жанрово-стилістичні види перекладу:

– художній переклад – переклад художніх текстів. Він здійснюється за допомогою равноцінної передачі засобами іншої мови емоційно-філософського змісту того чи іншого прозового чи віршованого літературного твору.

– Інформативний переклад – переклад текстів, основна функція яких полягає у передачі якоїсь інформації. До інформативного перкладу належать:

а) науково-технічний переклад – переклад науково-технічних текстів та документації;

б) суспільно-політичний переклад – переклад суспільно-політичних текстів;

в) військовий переклад – переклад текстів військової тематики;

г) юридичний переклад – переклад текстів юридичного характеру;

д) побутовий переклад – переклад текстів розмовно-побутового характеру.

Належність оригіналу до особливого функціонального стилю може впливати на характер перекладацького процесу і вимагати від перекладача застосування особливих методів і прийомів [8], [9].

1. Основні види і форми перекладу науково-технічної літератури

З розвитком інформаційних технологій, почалося стрімке поширення перекладацької діяльності, а саме її лінгвістичного напрямку. Завдяки якісним і кількісним змінам перекладацької діяльності, а також науковим розробкам, на перший план вийшов інформативний переклад, у якому особливості індивідуально-авторського стилю не такі суттєві.

При перекладі наукових текстів треба пам’ятати, що вони відрізняються від розмовної мови та мови художньої літератури – лексично, граматично та стилістично.

Переклад наукового тексту дещо відрізняється за формою, мовними засобами, а також яскраво вираженою комунікативною направленістю. У процесі перекладу таких текстів, перекладачеві доводиться вирішувати як суто мовні, лінгвістичні проблеми, зумовлені розбіжностями у семантичній структурі і особливостями використання двох мов в процесі комунікації, так і проблеми соціолінгвістичній адаптації тексту [4].

Сьогодні переклад науково-технічних текстів став не тільки необхідним, а й повсякденним явищем життя світового співтовариства. При цьому знання теоретичних основ процесу є не тільки обов'язковою умовою, а й гарантією якості перекладу.

При перекладі наукових текстів перекладачеві необхідно бути обізнаним з тією термінологією, яка може зустрітися у тексті перекладу та мати уявлення про загальні положення теорії перекладу.

Для того, щоб переклад науково-технічного тексту був правильним, перекладачеві слід мати хоча б поверхові знання про ті терміни, які зустрічаються під час перекладу, тому що загальна характеристика текстів науково-технічного характеру полягає в тому, що вони насичені спеціальними термінами та фразеологією.

Як зазначав Я.І. Рецкер під час роботи з науковим текстом перекладач повинен враховувати мовленнєві звички носіїв мови перекладу, не порушуючи звичайного сприйняття документу чи тексту. Розбіжності лінгво-етнічного характеру між носіями іноземної мови та мови перекладу можуть носити як культурно-історичний, так і актуально-подійний характер [10].

Крім того перекладач повинен пам’ятати, що граматична структура англійського тексту науково-технічної тематики відрізняється своєю конструктивною складністю. Такі тексти насичені неособовими формами дієслова, прикметниками, формами пасивного стану, дієприкметниковими і герундіальними зворотами, особовими займенниками першої особи однини, а також іншими граматичними конструкціями, які можуть обтяжувати розуміння тексту і ставлять перед перекладачем додаткові завдання.

Переклад наукової літератури – це та сфера перекладацької діяльності, у якій професійне виконання роботи можливе тільки висококваліфікованими спеціалістами, які досконало обізнані у сфері і специфічній термінології перекладу та які на достатньому рівні володіють іноземною мовою, і, що найголовніше, які вміють грамотно висловлювати свою думку, не відходячи від суті та стилю оригінала, на мові перекладу.

Психолінгвістична класифікація перекладів, що враховує спосіб сприйняття оригінала і створення тексту перекладу, поділяє перекладацьку діяльність на письмовий переклад і усний переклад.

Письмовим називається такий вид перекладу, коли оригінал і текст перекладу виступають у вигляді фіксованих текстів, до яких перекладач може неодноразово звертатися. Це надає можливість перекладачеві повторно сприймати відрізки перекладеного тексту, порівнювати їх з відповідними частинами перекладу, вносити до тексту будь-які необхідні зміни до завершення процесу перекладу.

Усний переклад – це вид перекладу, коли оригінал і його переклад виступають у нефіксованій формі, що визначає однократність сприйняття перекладачем частин оригіналу і неможливість наступного порівняння чи виправлення перекладу після його виконання. Перекладач спілкується з рецептором або безпосередньо, або за допомогою доступних йому технічних засобів.

Відповідно різняться два підвиди усного перекладу:

а) Синхронний переклад – це спосіб усного перекладу, коли перекладач, слухаючи оратора, практично одночасно (із малим відставанням у 2-3 сек.) проговорює переклад. Цей вид перекладу здійснюється за допомогою технічних засобів, при цьому перекладач має змогу, не перериваючи оратора, донести переклад до аудиторії.

б) Послідовний переклад, який можливий лише тоді, коли те або інше висловлювання іноземною мовою переривається паузою для перекладу [3].

Крім того, серед перекладів, що розрізняються за загальною характеристикою суб’єкта перекладацької діяльності і за його відношенням до автора перекладацького тексту розрізняють традиційний переклад, тобто переклад, виконаний людиною, машинний (автоматичний) переклад – переклад, виконаний комп’ютером, а також змішаний переклад – це переклад з використанням значної частки традиційної (машинної) переробки тексту.

Переклади, виділені за ознакою характеру і якості відповідності тексту перекладу тексту-оригіналу поділяються на:

1) вільний переклад – це такий переклад, що відтворює основну інформацію оригіналу з можливими відхиленнями, серед яких можна виділити додавання, пропуски і т. п. Такий вид наукового перекладу здійснюється на рівні тексту, тому для нього категорії еквівалентності мовних одиниць виявляються не релевантними;

2) інтерпретація – це вид перекладу, що базується на звертанні до немовних видів діяльності, на відміну від власне перекладу, здійсненого за заданими правилами переходу від засобів вираження, що належать іншій мовній системі;

3) адекватний переклад відповідає оригіналу і виражає ту ж комунікативну мету, що й оригінальний текст;

4) точний (правильний) переклад – це переклад наукового тексту, що характеризується семантичною точністю, тобто є семантично повно і правильно переданим планом змісту оригіналу;

5) автентичний переклад – це переклад офіційного документа, що має однакову юридичну чинність з оригіналом; відповідно до міжнародного права текст умови може бути зробленим і прийнятим на одній мові, але його автентичність встановлюється на двох і більше мовах;

6) завірений переклад, відповідність такого виду наукового перекладу до оригіналу підтверджується юридично.

Переклади науково-технічних текстів, що виділяються за ознаками повноти і способу передачі смислового змісту оригіналу можна поділити на:

1. Повний переклад – переклад, що передає смисловий зміст оригіналу без пропусків і скорочень.

2. Неповний переклад – переклад, що передає смисловий зміст оригіналу з пропусками і скороченнями. Такий вид перекладу наукового тексту можна поділити на:

– скорочений переклад, що передає смисловий зміст тексту в згорнутому вигляді, тобто із скороченнями;

– фрагментарний переклад – це переклад не цілого тексту, а лише окремого уривка;

– аспектний переклад – переклад лише частини тексту відповідно до будь-якої заданої ознаки (аспекту);

– анотаційний переклад, що представляє собою переклад, у якому відбуваються лише головна тема, предмет і призначення перекладного тексту;

– реферативний переклад – це переклад, у якому міститься досить докладна інформація про документ, який реферують – його призначення, тематика, методи дослідження, отримані результати [13].

Переклади науково-технічних текстів також виділяються за типом адекватності:

1) стилістично адекватний переклад – це семантично повний, точний і стилістично еквівалентний переклад, що відповідає функціонально-стилістичним нормам мови перекладу;

2) прагматично-адекватний або, як його ще називають, функціонально-адекватний переклад – це переклад, що правильно передає основну (домінуючу) комунікативну функцію оригінального тексту;

3) дезиративно-адекватний переклад – це переклад, що повно і правильно відповідає на інформаційний запит споживача і не обов’язково передає повний смисловий зміст і основну комунікативну функцію оригіналу.

Розділ ІІ. Граматичні аспекти перекладу науково-технічної літератури.

2.1. Граматичні проблеми при перекладі.

Мова науково-технічної літератури відрізняється від розмовної мови або мови художньої літератури певними лексичними, граматичними та стилістичними особливостями. Якщо лексичні відмінності помітні навіть для нефахівця (а це, передусім, значна наявність спеціальної лексики, термінів), то у граматичному плані вони значно менш виразні, однак не менш різноманітні. Необхідно підкреслити, що тут йдеться не про інвентарні відмінності, тобто відмінності у складі синтаксичних конструкцій або морфологічних форм (що майже відсутні між текстами різних письмових стилів), а про відмінності у функціонуванні граматичних елементів. Однією з найпомітніших граматичних особливостей науково-технічних текстів є велика кількість різного роду поширених складних (у першу чергу — складнопідрядних) речень, що вживаються для передачі типових для наукового викладу логічних відношень між об’єктами, діями, подіями та фактами.

Між науково-технічними текстами, написаними різними мовами, також існують значні граматичні відмінності, зумовлені особливостями граматичної будови мови, нормами і традиціями письмового наукового мовлення. Так, в англійських фахових текстах значно частіше, ніж в українських, вживаються форми пасивного стану та неособові форми дієслів, дієприкметникові звороти й специфічні синтаксичні конструкції, особові займенники першої особи однини та одночленні інфінітивні й номінативні речення тощо. Та все ж найбільше між англійськими та українськими науково-технічними текстами граматичних розбіжностей інвентарного характеру, зумовлених особливостями побудови цих мов. Так, в українській мові відсутні неозначений та означений артиклі, що вживаються в англійській мові не тільки як певні означення, а й сигналізують особливості розподілу інформації у англійському реченні [6].

Обов'язковою умовою адекватного перекладу є вміння правильно аналізувати граматичну будову іншомовних речень, правильно визначати граматичні труднощі перекладу й конструювати речення у перекладі відповідно до норм мови і жанру перекладу. Зрозуміло, що перекладач повинен бути добре обізнаним з граматичними особливостями вихідної та цільової мов, основами теорії перекладу взагалі та науково-технічного перекладу зокрема, а також із перекладними відповідниками у галузі граматики та лексики, перекладацькими трансформаціями, способами перекладу різних мовних та мовленнєвих явищ. Все це становить частину загальної компетенції перекладача, яка, звичайно, значно ширша від означеної нами. Для перекладача науково-технічної літератури особливо важливе знання предмета перекладу – він повинен орієнтуватися у тій предметній галузі, до якої належить призначений для перекладу текст. Під час перекладу потрібно правильно зрозуміти зміст речень, смислові відношення між реченнями та значення метатекстових елементів, що беруть участь в організації тексту. Природно. що найбільший комплекс граматичних проблем перекладу пов’язаний із розумінням синтаксичної структури та морфологічного складу речень як мовних елементів, що є безпосередніми носіями предметної інформації.

Як відомо, англійська і українська мови належать не тільки до різних гілок індоєвропейської родини мов (перша — до германської, друга — до слов’янської), а й до різних структурних типів мов: перша — переважно аналітична мова, де граматичні відношення у реченні передаються вільними граматичними морфемами, а друга — флективна мова, де граматичні значення й відношення передаються за допомогою зв'язаних граматичних морфем – флексій. Саме розбіжності в будові мов, у наборі їхніх граматичних категорій, форм та конструкцій і становлять першу велику групу граматичних труднощів перекладу. Так, в українській мові немає артиклів, герундія, часових форм дієслова груп Continuous та Perfect, складних підметових та додаткових інфінітивних конструкцій, а в англійській мові – дієприслівників, категорії роду іменників і прикметників тощо. Певні відмінності існують у побудові речення: на відміну від української мови, де група підмета нерідко може міститися після групи присудка, в англійській мові порядок головних членів речення значно фіксованіший, що може вимагати перебудови речення при перекладі.

Друга група граматичних труднощів перекладу пов'язана з різним обсягом змісту подібних у двох мовах форм і конструкцій. Так, форма теперішнього часу дієслова-присудка в українській мові відповідає за своїм змістом англійським відповідним формам Present Indefinite, Present Continuous та частково Present Perfect, а форма родового відмінку українського іменника може відповідати за своїм граматичним значенням англійській прийменниково-іменниковій конструкції «of + N» або формі загального відмінку іменника в препозиції до іншого іменника.

Третю групу граматичних труднощів перекладу складають ті граматичні явища мови тексту оригіналу, що мають відмінні від відповідних граматичних явищ мови перекладу функціональні характеристики: наприклад, форми однини і множини іменника наявні і в українській, і в англійській мовах, однак форми конкретних іменників можуть не збігатися (англійське evidence вживається тільки в однині, але може перекладатися формою і однини, і множини).

Ще одна група граматичних труднощів перекладу складається з тих граматичних явищ, що мають різні частотні характеристики в англійській та українській науково-технічній літературі. Так, у першій частотність форм пасивного стану дієслова-присудка значно більша, ніж у другій, тому в перекладі такі форми нерідко доводиться замінювати на форми активного стану. Такі труднощі викликані розбіжностями у мовностилістичних нормах текстів мовами оригіналу й перекладу [5].

Певні труднощі для перекладачів-початківців становлять граматичні омоніми – формально тотожні граматичні форми або конструкції, що мають різне граматичне явище (наприклад, дієслово to do може вживатися як допоміжне дієслово у заперечувальних та питальних реченнях, дієслово-репрезентант попереднього дієслова та як смислове дієслово).

Ще одна група граматичних труднощів перекладу пов'язана з особливостями вираження членів речення у двох мовах, насамперед підмета і присудка. Наприклад, в англійській мові є так звані «формальний підмет» й «формальний додаток», неможливі у структурі українського речення. Тільки незначна частка англійських та українських висловлювань має ідентичну синтаксичну структуру та порядок компонентів і тільки у такому випадку англійські висловлювання можуть перекладатися відповідними українськими висловлюваннями без застосування граматичних трансформацій. Такий переклад називається «дослівним» або «послівним». Його слід відрізняти від граматично буквального перекладу, який є дослівним перекладом граматичної форми або синтаксичної конструкції, що порушує граматичні норми мови перекладу або жанрово-стилістичні норми науково-технічної літератури. Граматичний буквалізм призводить не тільки до порушення норм мови перекладу, а й до різних викривлень у передачі смислу оригіналу. Наприклад, у граматично буквальному перекладі речення «A new element will be discovered sooner or later» «Новий елемент буде відкрито раніше чи пізніше» спостерігається порушення норм функціонування порівняльних форм прислівників: в українській мові у подібних випадках вживається форма позитивного, а не порівняльного ступеня («рано чи пізно»). А наступний буквальний переклад викривляє смисл оригіналу і порушує деякі граматичні норми української мови, згідно з якими, зокрема, дієприкметниковий зворот не може вводитися сполучником, а анафоричний присвійний займенник повинен мати форму «свій», а не «його»: While taking part in the discussion he advanced his famous theory. *Коли беручи участь у дискусії, він висунув його відому теорію. (Треба: «Саме під час цієї дискусії він висунув свою знану тепер теорію».)

Дослівний переклад відбувається послідовно з першого слова речення до останнього. Він не виключає вилучення артиклів та певних лексичних трансформацій, якщо внаслідок їх застосування структура й порядок членів речення, що перекладається, не змінюються:

This is the phenomenon of diffraction. Це — явище дифракції.

It is one of the basic questions of any science. Це є одним з головних питань будь-якої науки.

Отже, ми бачемо, що одне й те ж граматичне явище залежно від конкретного лексичного вираження може перекладатися різними способами. Однак існують певні загальні закономірності співвідношення та відповідності граматичних форм і конструкцій мов оригіналу і перекладу, тому докладний опис таких співвідношень, орієнтований на переклад, видається не тільки доцільним, а й необхідним, аби достатньо чітко уявляти, які можливості має перекладач у своєму розпорядженні для адекватної передачі у перекладі граматичних явищ оригіналу.

2.2. Граматичні трансформації при перекладі науково-технічної літератури.

В практиці перекладу граматичні трансформації зазвичай поєднуються із лексичними. В багатьох випадках зміна конструкції

Граматичні трансформації – це в першу чергу перебудова речення(зміна його структури) і різноманітні заміни – як синтаксичного, так і морфологічного плану. Граматичної трансформації обумовлюються різноманітними причинами як граматичного, так і лексичного характеру, але головну роль відіграють все-таки граматичні фактори, тобто відмінності структури мови.

При зіставленні граматичних категорій і форм англійської і російської мов зазвичай виявляються наступні явища:

1) відсутність тої чи іншої категорії в одній із мов;

2) часткове співпадання;

3) повне співпадання.

Очевидно, що необхідність Граматичної трансформації з'являється лише у першому і другому випадку. В українській мові відсутні такі граматичні категорії, як артикль або герундій, а також інфінітивні комплекси та абсолютна номінативна конструкція. Частково не співпадають форми пасивних конструкцій, форми інфінітива, відмінності у вираженні модальності і т.п. [2].

В українській мові відсутні інфінітивні комплекси, які так поширені в англійській. Розглянемо лиш переклад інфінітивного комплексу з прийменником for:

On its return journey the spacecraft must be accelerated to some 25,000 m.p.h. for it to enter the earth's orbit. («The Times»)

При поверненні швидкість космічного корабля повинна бути доведена приблизно до 25000 миль за годину, щоб він міг перейти на навколоземну орбіту.

В даному випадку інфінітивний комплекс перекладається підрядним реченням мети.

Одна і та ж особливість науково-технічного стилю, присутня в обох мовах, може проявлятися з неоднаковою очевидністю і виражатися різними мовними засобами. Вже було зазначено, що для наукового викладу характерна висока логічність і послідовність. В англійській мові логічні зв'язки між окремими виразами часто виявляються лише в їх змісті і особливо не виражаються. А в українській мові переважно використовуються спеціальні слова і ввідні звороти, що вказують на той чи інший тип зв’язку. Тому в перекладі часто виявляються подібні доповнюючи уточнення, відсутні в оригіналі:

Semiconductor theory, junction theory, and circuit theory are integrated to explain the behavior of existing devices in circuits. No prior knowledge of modern physics is assumed.

В українському перекладі логічний зв’язок виражений експліцитно:

У книзі для пояснення поведінки існуючих пристроїв у схемах поєднані теорія напівпровідників, теорія переходів і теорія ланцюгових зв’язків. При цьому не передбачається попереднє ознайомлення читача із сучасною фізикою [14].

Відсутність відповідної форми, часткове співпадання, розбіжності характеру і застосування форми викликають необхідність Граматичної трансформації. Їх можна поділити на 2 види: перестановки і заміни. Розглянемо їх детальніше.

Перестановка як різновид Граматичної трансформації – це зміна розташування (порядку) мовних елементів у тексті перекладу в порівнянні з текстом оригіналу. Елементами, що підлягають перестановці, є зазвичай слова, словосполучення, частини складного речення (clauses) і самостійні речення в структурі тексту.

Перестановки викликані цілим рядом причин. Основна причина – різниця в побудові речень в українській та англійській мові. Англійське речення, як правило, починається із підмета (чи групи підмета), за яким іде присудок (група присудка), тобто головне – центр повідомлення (рема) – на першому місці. Другорядна інформація (тема) обставини місця і обставини часу розміщаються в кінці [3].

В українському реченні на першому місці часто стоять другорядні члени речення (обставини часу і місця), за ними слідують присудок, а в кінці – підмет. Це необхідно враховувати при перекладі. Це явище відоме піл назвою «комунікативне членування речення». Членування може бути двох видів – внутрішнє (inner) та зовнішнє (outer). При внутрішньому членуванні відбувається заміна простого речення складнопідрядним; при зовнішньому – одне висловлювання перетворюється на два або більше. Членуванню, як правило, підлягають ті англійські висловлювання, які фактично вміщують два суб’єкти. Один з них чітко виражений і граматично представлений підметом у предикатному словосполученні, що складається з підмета та присудка; інший існує у завуальованій формі. Для його вираження в англійській мові існує низка особливих граматичних засобів. До них, зокрема, відносяться синтаксичні комплекси, абсолютні конструкції, деякі значення неозначеного артикля тощо.

I am anxious for her to come here this summer. Я дуже хочу, щоб вона приїхала сюди цим літом.

Charles Dickens was born in Landport, on the 7th of February, 1812, Mr. John Dickens, his father, being a clerk in the navy pay Office at the sea port. Чарльз Діккенс народився у Лендворті, передмісті Портсмута 7 лютого 1812 року. Його батько, Джон Діккенс, був дрібним службовцем розрахункового відділу Адміралтейства у цьому портовому містечку.

Найбільш звичайний випадок перестановки – це зміна порядку слів і словосполучень, пов'язаний із комунікативним членуванням.

Перестановки як вид граматичної трансформації зустрічаються досить часто, однак зазвичай вони супроводжуються й іншими трансформаціями, зокрема замінами, приклади яких будуть подані нижче.

Заміни – найбільш поширений і різноманітний вид ПТ. В процесі перекладу заміні можуть підлягати граматичні одиниці – форми слів, частини мови, члени речення, типи синтаксичного зв’язку і т.д.

Доволі звичними є випадки, коли англійський присудок при перекладі на українську замінюється обставиною. Ця трансформація потребує також заміни перехідного дієслова англійського речення неперехідним. Наприклад:

The last week has seen an intensification of the diplomatic activity...

Протягом минулого тижня мала місце активізація політичної діяльності.

Аналогічна трансформація має місце і в інших випадках, коли англійський підмет має обставинне значення. В українському перекладі англійський підмет замінюється обставиною місця:

The little town of Clay Cross today witnessed a massive demonstration... («Morning Star»)

Сьогодні в невеличкому містечку Клей-Крос відбулася масова демонстрація

Відсутність повного співпадання між англійським і українським науково-технічним стилями можна виявити і при вивченні порівняльної частоти використання в них окремих частин мови. Для науково-технічного викладу в цілому характерна ознака номінативності, тобто ширше використання іменників, ніж в інших функціональних стилях. Але в англійській мові ця тенденція виражена чіткіше і при перекладі англійські дієслова нерідко замінюються іменниками:

The engine is the source of power that makes the wheels go round and the car move.

Двигун служить джерелом енергії для обертання коліс і руху автомобіля.

The fuel system is designed to store liquid gasoline and to deliver it to the engine cylinders in the form of vapor mixed with air.

Система живлення призначена для заправки рідким паливом і подачі його в циліндри у вигляді суміші парів бензину з повітрям.

Всі причини використання граматичних трансформацій зводяться до двох основних: об’єктивних і суб’єктивних. Об’єктивні причини мають трансформації, пов’язані з культурними відмінностями носіїв двох мов, з відмінністю граматичних структур і т. п. До суб’єктивних причин належать: нестача часу, власний стиль перекладача і т.п. [13].

Таким чином, ми можемо зробити висновки, що переклад науково-технічної літератури, це дуже кропіткий і тяжкий процес. Адже, при цьому, ми повинні звертати свою увагу на велику кількість аспектів перекладу, а особливо граматичних.

Мова науково-технічної літератури відрізняється від розмовної мови або мови художньої літератури певними лексичними, граматичними та стилістичними особливостями. Якщо лексичні відмінності помітні навіть для нефахівця (а це, передусім, значна наявність спеціальної лексики, термінів), то у граматичному плані вони значно менш виразні, однак не менш різноманітні. У процесі перекладу таких текстів, перекладачеві доводиться вирішувати як суто мовні, лінгвістичні проблеми, зумовлені розбіжностями у семантичній структурі і особливостями використання двох мов в процесі комунікації, так і проблеми соціолінгвістичній адаптації тексту.

Між науково-технічними текстами, написаними різними мовами, також існують значні граматичні відмінності, зумовлені особливостями граматичної будови мови, нормами і традиціями письмового наукового мовлення. Так, в англійських фахових текстах значно частіше, ніж в українських, вживаються форми пасивного стану та неособові форми дієслів, дієприкметникові звороти й специфічні синтаксичні конструкції, особові займенники першої особи однини та одночленні інфінітивні й номінативні речення тощо. Та все ж найбільше між англійськими та українськими науково-технічними текстами граматичних розбіжностей інвентарного характеру, зумовлених особливостями побудови цих мов.

Окрім вище сказаного, при перекладі наукових текстів перекладачеві необхідно бути обізнаним з тією термінологією, яка може зустрітися у тексті перекладу та мати уявлення про загальні положення теорії перекладу.

Список використаних джерел.

1.  Арнольд І.В. Питання про переклад технічної літератури // І.В. Арнольд. – М.: Радянська наука, 1952.

2.  Ахманова О. С. Словник лінгвістичних термінів // О.С. Ахманова. – М.: Вища школа, 1966.

3.  Ванников Ю.В. Види науково-технічного перекладу: загальна характеристика, функції, основні вимоги // Ю.В. Ванников. – М.: Вища школа, 1988.

4.  Вихристюк Л.С. Вступ до перекладознавства: Навчальний посібник // Л.С. Вихристюк. – Алчевськ: ДГМІ, 2001. – 175 с.

5.  Влахов С., Флорін С. Труднощі перекладу // С. Влахов, С. Флорін. – М.: Вища школа, 1986.

6. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. Частина І. Граматичні труднощі // В.І. Карабан. – Вінниця: Нова книга, 2001. – 271 с.

7.  Комиссаров В.Н. Слово о переводе // В.Н. Комиссаров. – М.: Международные отношения, 1973. – 215 с.

8.  Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты) //

В.Н. Комиссаров. – М.: Высшая школа, 1990. – 253 с.

9.  Комиссаров В.Н. Лингвистика перевода // В.Н. Комиссаров. – М.: Высшая школа, 1980. – 215 с.

10.  Паршин А. Теория и практика перевода // А. Паршин. – М.: Русский язык, 2000. – 161 с.

11. Пумпянський А. Л. Вступ до практики перекладу наукової і технічної літератури на англійську мову// А.Л. Пумпянський. - М.: Наука, 1981.

12.  Черненко В.Ю. Публицистический стиль как разновидность языковых стилей //Русский язык и література // В.Ю. Черненко. – 1996. – № 2. – C. 7–10.

13. http://www.classes.ru/grammar/43.Teoriya_perevoda_Lingvicticheskiye_aspekty/xtfile/help2/html/v---.html

14. http://www.classes.ru/grammar/109.Komissarov_Sovremennoe_perevodovedenie/

15.  (http://uastudent.com/shho-take-pereklad-i-jak-rozumity-cej-proces/)